ЗАВИ́ХОРЕНИЙ¹, ЗАВИ́ХРЕНИЙ¹, а, е. З вихором (див. ви́хор¹1). Давно була та завихорена ніч (Чорн., Пісні.., 1958, 69).

ЗАВИ́ХОРЕНИЙ², ЗАВИ́ХРЕНИЙ², а, е. З вихором (див. ви́хор²). Він [Павлик] не скоро візьме нову річ яку [з одягу].. Розхристаний, завихрений, він привільніше почуває себе (Горд., Буян, 1938, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 49.