ЗА́ВИТКА, и, ж. Частина внутрішнього вуха. Завитка — це закручений хід [у вусі], який робить два з половиною оберти навколо центральної осі (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 49.

Зави́тка, ки, ж.

1) = і. Заверка і. Чуб. III. 193.

2) Завитка ́= Покритка. Вх. Зн. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 17.