ЗАВИВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. завива́ти¹ і звуки, утворювані цією дією. Собаки зняли тужливе довге завивання (Мик., II, 1957, 9); Крізь завивання вітру і шум моря Івасик ясно почув далекі глухі постріли (Донч., Вибр., 1948, 30); Знадвору увірвалося голосне завивання сирени в порту (Кучер, Чорноморці, 1956, 293); Кімната сповнилась ревом і завиванням джазу (Дмит., Наречена, 1959, 183).

ЗАВИВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. завива́ти². Панночка сиділа коло вікна.., на столику горіла спиртова лампочка і грілися щипці для завивання волосся (Л. Укр., III, 1952, 603).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 46.

I. Завива́ння, ня, с.

1) Завиваніе, свиваніе.

2) Обмотываніе, обертываніе.

3) = Завивайло. Глянь на поріг, діво, несуть твоє дім: білеє завивання, вішне покривання. Свад. п. Грин. ІІІ. 488. Ой твій братець із віком іде і біле завивання у віці несе. Мет. 208. Ум. Завива́ннячко. Грин. III. 435.

II. Завива́ння, ня, с. Завываніе. Левиц. Пов. 331.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 15.