ЖАРТЛИ́ВО. Присл. до жартли́вий. Макитра жартливо моргнув бровою (Вас., II, 1959, 46); — Злякалася? — жартливо спитав Корж, обертаючись до дружини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 512.