ЖАРТІВЛИ́ВО. Присл. до жартівли́вий. Гнат хотів її поцілувати, але вона жартівливо обмазала його білою глиною, ще й випхала в двері (Коцюб., І, 1955, 53); — Ну, ось уже ви й обіймаєтесь, як подружки, — промовив він жартівливо (Шиян, Баланда, 1957, 60); * Образно. Легенький вітрець жартівливо шматував білі клаптики хмар (Досв., Вибр., 1959, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 512.