ЖА́БКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до жа́ба¹. В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Н.-Лев., І, 1956, 197); Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Ю. Янов., І, 1958, 464); * У порівн. А в нашого економа Червоная шапка; Як приїде на панщину — Скаче, як та жабка (Укр.. думи.., 1955, 227).

2. вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання. Великою вадою коня є так звані жабки (Конярство, 1957, 16).

3. розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач. Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або «жабками» (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 500.

Жа́бка, ки, ж.

1) Ум. отъ жа́ба. А це скаче жаба та й каже: Хто, хто у цій рукавиці? — Я мишка шкряботушка, а ти хто? — А я жабка скрекотушка. Рудч. Ск. II.

2) Регуляторъ въ плугѣ, служащій для подниманія и опусканія леміша. Вас. 199. «Съ передней стороны между граділем и чепігами подкладываютъ дощечку — жабку; это дѣлается для того, чтобы граділь не опускался внизъ». Чуб. VII. 398. — Часть рала. «Чтобы кописть по подвигалась по стовбѣ къ жерткѣ, между ними оставляется изъ крѣпкаго дерева распорка, которая называется жабка». Чуб. VII. 400.

3) Въ блокѣ: двѣ щеки, между которыми обращается каточекъ, колодка съ вырѣзомъ для каточка. Полт. г. Шух. I. 256, 162. Подобный же снарядъ въ гончарномъ кругѣ: между щеками помѣщается веретено круга. Шух. I. 260—262.

4) Палочка, употребляемая въ дѣтской игрѣ того же имени. Ив. 35.

5) Названіе одного изъ играющихъ въ кре́ймашки. Ив. 39.

6) Ракета. К. ЦН. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 469.