ДІ́ТОНЬКИ, ньок, мн. (рідко одн. ді́тонька, и, ж.). Пестл. до ді́ти¹, 1, 2 і дити́на 1, 2. Ой повій же, вітре, з мої [моєї] сторононьки Та скажи, що роблять дрібнії дітоньки! (Нар. лірика, 1956, 109); [Мати:] Ну, жніте ж, дітоньки, а я піду, зварю вам киселиці на полудень (Укр., III, 1952, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 310.

Ді́тоньки, ньок, ді́точки, чок, Ум. отъ діти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 393.