ДІ́ЙКА, и, ж. Видовжена частина молочної залози на вимені у корови, кози та інших самок ссавців, з якої доять молоко. Іванові руки.. мнуть тепле овече вим’я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко (Коцюб., II, 1955, 324); Лошачі маленькі вустонька ніжно за дійку тягнуть і причмокують (Вишня, І, 1956, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 302.

Ді́йка, ки, ж.

1) Сосокъ у коровы.

2) = Дійниця. Як надоїла повну дійку, взяла з неї молока і позамазувала корт дійки. ХС. VII. 452.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 390.