ДІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Спеціальний посуд, у який доять молоко. Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову (Коцюб., І, 1955, 64); Одарка накрила фартушком повну дійницю молока і пішла до хати (Воскр., Весна.., 1939, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 302.

Дійни́ця, ці, ж. Подойникъ. Грин. І. 146. Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок). Ном. № 254. Ум. Дійни́чка. Ном. № 334.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 390.

дійни́ця (зменшене — дійни́чка) — спеціальний посуд, у який доять молоко; здавна виготовляли з де­рев’яних клепок; її було прийнято замочувати в перший понеділок Петрівки з примовляннями: «Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та молока багато давала»; це вилилося в обрядодію замо́чування дійни́ці; дійниця була також атрибутом відьми, що видоювала чужі корови; освячення дійниці відганяло й нечисту силу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189.