Ді́дик, ка, м.

1) = Дідунь.

2) Ручная метелка изъ соломы, травы, стружекъ и т. п.

3) Раст. Крестовая трава.

4) Насѣк. Медвѣдка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 388.

ді́дик — старовинна побутова річ — ручна мітелка із соломи, трави, стружок і т. ін.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 187.