Про УКРЛІТ.ORG

дрючок

ДРЮЧО́К, чка́, ч. Те саме, що дрюк. Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); [1-й полонений:] Якщо нема у вас зброїдрюка візьму у руки і буду їх [фашистів] бити. [Половець:] Дрючком багато не вб’єш. Дамо вам автомати (Мокр., П’єси, 1959, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 427.

Дрючо́к, чка́, м. Ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. Дрюч́ок вагов́ий. Рычагъ, которымъ, опирая его на «важницю», подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 450.

вгору