ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 411.

Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 442.