ДОЛИ́НОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до долина. Подивлюся на долину, Долина глибока. А по тій долиноньці Буйний вітер віє… (Нар. лірика, 1956, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 358.