ДИВОГЛЯ́ДНИЙ, а, е, діал. Прикм. до дивогля́д. Сплетене [коріння].. тягнулося дивоглядними перснями в глибінь лісу (Коб., І, 1956, 450); Дивоглядне марево жарко струмує над степом (Донч., Дочка, 1950, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 273.

Дивогля́дний, а, е = Дивовижний. Величезний, дивоглядний замок ся простер. Млак. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 382.