ДЗЯВОЛИ́ТИ, и́ть, недок. Те саме, що дзя́вкати. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить (Сл. Гр.); Собачка не давався до рук, ховався десь під безпорадним старим і гавкав, дзяволив, скавучав (Загреб., Європа. Захід, 1961, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 268.

Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 381.