ДЗЯВКОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до дзя́вкати. Там і там на ланцюжках дзявкотіли Жучки й Шарики (Сенч., Опов., 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 268.

Дзявкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Дзявкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить. Чуб. II. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 381.