ДЕСЬ-НЕ-ДЕ́СЬ, присл., розм. Де-не-де. Десь-не-десь стирчить по одному невеличкому будячкові (Фр., IV, 1950, 326); Десь-не-десь бовваніє на обрії самотній словак із самотнім волом у плузі (Гончар, І, 1954, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 257.

Десь-не-десь, нар.

1) = Де-не-де. Чисте місце, тільки десь-не-десь поростицювані вишеньки та квітки. Сим. 202.

2) Гдѣ-то. Десь-не-десь є на чистому полі, на роздоллі криниця води. ЗОЮР. II. 53.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 372.