ДЕРЕВЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до де́рево 1. Щепи росли наче з води.., і деревця під осінь мали міцний, дебелий вигляд (Юним мічур.., 1955, 13); Марина полила деревце з обох цеберок (Головко, Літа.., 1956, 142); *У порівн. Зігнулась [Світлана], як.. деревце, Що десь одиноко стояло на зрубі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 247.

Дере́вце, ця, с.

1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64.

2) Часть плуга.

3) Свадебное деревцо. См. Гільце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 369.

деревце́ див. де́рево 5.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 178.