ДЕ́В’ЯТЬ, ти́ і тьо́х, числ. кільк. Назва числа і цифри 9; // Кількість із 9 одиниць. На дев’яти возах везли [посаг], і в кожному возі по чотири воли сивих йшло (Вовчок, І, 1955, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 230.

Де́в’ять, тьо́х, чис. Девять. Дев’ять пар волів. МВ. І. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 365.

де́в’ять — назва числа 9 та його цифрового позначення, кількість із 9 одиниць; магічне число, бо складається з трьох трійок; озна­чає могутність, вищу силу; дев’ять місяців мати виношує дитину в утробі; бог Перун опікує родину, що має дев’ятеро дітей; дев’ять днів і ночей треба для осягнення людської мудрості; на дев’ятий день Бог наказує ангелам показати душі пекло; число, поширене в україн­ській обрядовості; за повір’ям, ко­ли купували нову діжу, то в ній ма­ло бути дев’ять пар клепок, які стояли так, як росте дерево; у такій діжі добре сходить хліб; число вживалося в усіх закляттях, замов­ляннях; воно оточувало людину (чи її двір) ніби чарівним колом, якого не може перейти нечиста сила; наприклад, від уроків палили тернину, а з неї дев’ять вугликів кидали в воду: якщо вони порина­ли, було зурочення, а якщо ні, не було нічого небезпечного; див. ще дев’яти́ни, два́дцять сім, магі́чні чи́сла.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 172.