ДЕВ’ЯТИ́НИ, ти́н, мн., заст. Поминки, вшанування пам’яті небіжчика на 9-й день по його смерті. Справляли Наум і Настя вп’ять [знов] і третини, і дев’ятини,.. як треба по-християнськи… (Кв.-Осн., II, 1956, 98); Справивши дев’ятини, він прибрався.. й поїхав в Чайки (Н.-Лев., III, 1956, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 229.

Дев’яти́ни, ти́н, ж. мн. Поминки по умершемъ въ 9-й день послѣ его смерти. Мил. 171.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 365.

дев’яти́ни — поминки по помер­лому, християнський звичай уша­нування пам’яті небіжчика на 9-й день по його смерті; другий поклін душі Богові (перший — на третій день після смерті, одразу ж після похорону, третій — на сорокови­ни); у Панаса Мирного: «Душа, кажуть, до дев’ятого дня літає по світу».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 172.