ДЕБР див. де́бра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 228.

дебр = де́бра = дебрь — пустеля; взагалі малодоступна місцевість; вживається у формулі заклинання нечистої сили: «Іди на дебрі, на скелі», тобто туди, де шкодити лю­дині вона не може. І дебрь-пустиня неполита, зцілющою водою вмита, прокинеться (Т.Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 172.