ДЕ́БРА, и, рідко ДЕБР, ДЕБРЬ, і, ж., зах. Яр; улоговина. Вони продерлися більше-менше до половини глибокості дебрі (Фр., VIII, 1952, 167); Попри дорогу простяглася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою травою (Март., Тв., 1954, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 228.