ДВОГО́РБИЙ, а, е. Який має два горби (див. горб 1, 2). За селом.. похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (Гончар, І, 1954, 13); Через піски На двогорбім верблюді Їде Махтумкулі (Перв., II, 1958, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 220.