Гірниця, ці, ж.

1) Комната (рѣдкое). У городі Килиї татарин сидить бородатий, по гірницях похожає. АД. І. 169.

2) Чердакъ на домѣ или какомъ-нибудь строеніи. Сквир. у.

Гірниця, ці, ж. Каменоломня. Чигирин. у. Газета «Порядокъ» 1881, № 246.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 286.

гі́рниця див. го́рниця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 136.