го́рниця = гі́рниця (зменшено-пестливе — го́рничка) — гарно при­брана (звичайно парадна) кімната; світлиця. У городі Килиї татарин сидить [панує] бородатий, по гірницях походжає (дума).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146.