Про УКРЛІТ.ORG

гіркий

ГІРКИ́Й, а́, е́.

1. Який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчиця); протилежне солодкий. Знаєте полинь, діточки? Гіркий, гіркий, гіркий такий дуже! (Вовчок, І, 1955, 336); З гвинтового отвору гірким перегаром ударив дим (Стельмах, На.. землі, 1949, 25); По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадав [Оленчук], де солодка проб’ється вода, де гірка (Гончар, Таврія.., 1957, 350).

2. у знач. ім. гірка́, ко́ї. Горілка. — Коли 6,каже,умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марно так не волочивсь (Котл., І, 1952, 70); Для годиться Данило та Антон випили по чарці руської гіркої і розгомонілися (Чорн., Потік.., 1956, 373).

3. перен. Сповнений горя, біди; тяжкий. [Омелян:] Гірке моє вчителювання (Фр., IX, 1952, 178); Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207); // Який завдає горя, болю, гіркоти; дошкульний, вразливий. [Настя:] Ой, яке ж ти гірке слово промовив! Як ти знов уразив серце, неначе врізав його гострим ножем (Н.-Лев., II, 1956, 441); Почула вона серцем гіркую правду (Вас., І, 1959, 132); І почав розповідати [юнак] — про своє велике горе, про гірку несправедливість (Тич., II, 1957, 19); Багато ще гірких, але справедливих слів почули Галина й Олег від Василя Васильовича (Донч., II, 1956, 491); // Викликаний горем, прикрістю; який виражає горе, страждання. За гіркими слізьми світу не вздріла [Ївга], не бачила, куди їй і вийти! (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Михайло хоч сміявся, Та гірким сміхом (Фр., X, 1954,.173); Коло губів Каргата з’явилась гірка зморшка (Шовк., Інженери, 1935, 188).

4. перен., заст. Який зазнав горя, біди. І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Вовчок, І, 1955, 350); Яке йому там життя буде — можна вгадати: то буде життя сиротини, гіркого сиротини. (Коцюб., 1,1955,440); // у знач. ім. гірки́й, ко́го, ч.; гірка́, ко́ї, ж. Уживається у знач. гіркі сльози, горе і т. д. Мотря плакала гіркими, а прохати Івана не посміла (Мирний, II, 1954, 114); Заплакала [молодиця], пішла шляхом, В Броварях спочила, Та синові за гіркого Медяник купила (Шевч., І, 1951, 38); Ковтнуть гіркого у житті прийшлось маленькій їй (Гонч., Вибр., 1959, 327).

◊ Пи́ти (ви́пити, куштува́ти, скуштува́ти і т. ін. гірку[ча́шу] (гірко́ї) — страждати, зазнавати багато горя, негод. Остапові першому довелося випити гірку чашу (Довж., І, 1958, 271); Ох!Випила й я за свій вік гірку, та ще й повну!.. (Мирний, II, 1954, 251); [Ганна:] Хто з жінок не бідкається? Хіба і я не пила гіркої? Випила, випила до денця! (Кроп., II, 1958, 37); Не раз і Горпині доводилося коштувати [куштувати] гіркої від матері або від брата (Фр., І, 1955, 59); Гірка́ ча́ша — велике горе, страждання. [Ганна Андріївна (дочці):] Не минула і тебе ця гірка чаша… Тепер ти полонянка; взяли тебе у ясир… (Мокр., П’єси, 1959, 180); Гірки́й до́свід — важке випробування. З гіркого досвіду вона знала, що шепіт чоловіка нічого доброго не віщує (Стельмах, На.. землі, 1949, 279); Гірки́й п’яни́ця (п’яни́ченька і т. ін.) — той, хто багато п’є, пиячить. Писар, здається, нічого собі, добродушний дідок, п’яниченька тільки гіркий: ніс червоний, як буряк (Вас., IV, 1950, 20); Та що вже звикли хлопці і до «субіток» і до суворих звичаїв шкільного життя, але такого гіркого п’яниці, як новий дяк, і вони не витримали (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 74.

Гіркий, а, е.

1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. Мет. 81.

2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85.

3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440.

4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Н. п. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном.

5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Стор. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Шевч. 80. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. К. Іов. 20. Гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Вх. Лем. 403. См. Лопух. Ум. Гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ. Федьк. І. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.

вгору