ГІРЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш. до гірки́й 3. — Досить одну кумпапію [циган] зачепити, то всіх маєш ворогами. Ой, світе мій гіренький! (Фр., II, 1950, 33); — Хоче мене з дітьми з торбами на старість пустити. Світку ти мій гіренький! (Март., Тв., 1954, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 74.

Гіренький, а, е., Ум. отъ гіркий. Гіренький мій світ! Федьк. І. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.