Гуся́р, ра, м.

1) Гусь—гермафродитъ. ЕЗ. V. 173.

2) = Гусятник 1. Вх. Лем. 406.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 343.