ГУСТІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися густішим (див. густи́й 1-3). Дедалі ліс усе густішав (Гр., Без хліба, 1958, 174); Стрілянина наближалась, густішала (Гончар, III, 1959, 359); В оселі.. гасне каганчик, при місячному сяйві збільшуються, неначе виростають, пучки і снопики зілля, і густішає їхній настій (Стельмах, І, 1962, 140); Густішає туман, мов привиди, бродять у ньому люди (Хижняк, Тамара, 1959, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 199.