ГУСТИ́Й, а́, е́.

1. Який складається з великої кількості близько розміщених один біля одного однорідних предметів, частин і т. ін.; протилежне рідкий. Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Шевч., І, 1951, 6); Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові (Руд., Остання шабля, 1959, 46); Нараз, густу юрбу розсунувши одважно, Товстий з’явився дід (Рильський, І, 1956, 83); // Який складається з крапель, часток або звуків, що безперервно падають, летять, лунають. Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень (Фр., VI, 1951, 426); Напустився густий дощ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30); Від переправи долітала вже густа стрілянина (Панч, Гарні хлопці, 1959, 40); // Зробл. з переплетених ниток, дротинок, смужок і т. ін., що утворюють дрібні отвори. — Номер! — гукнув Колісник на всю швейцарську першої і розкішної гостиниці у місті, увівши під руку Наташку, закриту густою чорною вуаллю (Мирний, III, 1954, 275); Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Коцюб., II, 1955, 53).

2. З великим вмістом, великою концентрацією чого-небудь. Так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці (Н.-Лев., II, 1956, 324); Міцно пахло сосновою смолою й густою нагрітою нафтою (Донч., II, 1956, 72); // Дуже насичений чим-небудь. Густий запах пізніх гречок і сухої стерні повівав з поля (Коцюб., II, 1955, 375); Від порту йшов солодкий густий дух кавунових шкаралуп (Мик., II, 1957, 189); // Дуже яскравий, соковитого кольору. Перед ним стояв Дувідко, покритий пилом, задиханий і з густими рум’янцями на лиці (Фр., VIII, 1952, 398).

3. Малопроникний, малопрозорий. Брів [Іван] у густій пітьмі, спотикався і натикався безперестанку на стовбур (Коцюб., II, 1955, 350); Над близькими і далекими озерами й галявинами ще стояв густий туман (Сміл., Сашко, 1957, 73).

4. Повнозвучний, низький (про звук, голос). В пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею (Н.-Лев., II, 1956, 262); — Здрастуйте, — густим басом привітався незнайомий до Тамари (Хижняк, Тамара, 1959, 29); Тільки густий і низький.. гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину, — і чомусь ураз згадався їй рідний колгосп (Крот., Вибр., 1959, 12).

5. рідко. Багатий, високий (про урожай). Урожай того року не густий видався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Мирний, IV, 1955, 248); Урожаєм, густим урожаєм зашептали про тебе лани (Сто пісень.., 1946, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 199.