ГРОМА́ДКА, и, ж. Зменш. до грома́да1. На нашій оборі зійшлася ціла громадка дітей, хлопці й дівчата з усіх хат (Фр., І, 1955, 266); Сходяться дівчата, стають громадкою під гіллястим кленом, про щось перешіптуються (Гур., Наша молодість, 1949, 66); В кінці 80-х років у Києві згуртувалася громадка письменників, переважно з студентської молоді (Сам., II, 1958, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 174.