ГРОМА́ДА², и, ж. Щось велике за розміром; предмет, споруда великих розмірів. В глибоких долинах.. тіснились кам’яні громади, рожеві од вечірнього сонця (Коцюб., І, 1955, 392); Розкішні палаци здіймалися до неба, ніби намагалися потьмарити пишністю похмурі громади монастирів та костьолів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Над порожніми бухтами зводилась сіра громада.. портових споруд (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); // Велика кількість чого-небудь. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Коцюб., І, 1955, 80); Відвівши очі од вікон, Нерчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Рибак, Час.., 1960, 11).

ГРОМА́ДА¹, и, ж.

1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Укр.. присл.., 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Котл., І, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада— парубків та дівчат громада (Вас., III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Стеф., І, 1949, 90).

2. Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в’язниці (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).

3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Н.-Лев., II, 1956, 260); Панас Кандзюба йшов проти громади (Коцюб., II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шияи, Гроза.., 1956, 705).

4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 рр.ХІХ ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об’єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Іст. СРСР, II, 1957, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 173 - 174.

Грома́да, ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б’ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. І. 186. Турки село грабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 329.