ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм. Те саме, що термо́метр. Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Головко, І, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Жур., Вечір.., 1958, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 154.

Гра́дусник, ка, м. = Тепломір. Тепломір деякі називають просто градусником. Ком. Р. ІІ. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.