ГОРІ́ВКА, и, ж., діал. Горілка (див. горі́лка¹). — Ти за порцію горівки продав нас на тяжку поневірку [в Канаді], щоб ми гірше звірів жили далеко від світу, від людей в тих лісах! (Ірчан, II, 1958, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 130.

Горі́вка, ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. ІІІ. 349. Ум. Горі́вонька. Грин. ІІІ. 86. Горівочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 311.