ГОРО́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горобе́ць. В зимові дні на стовпчиках, На кришах, на гілках сидять малі горобчики У сірих піджачках (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); * У порівн.Чи давно наша Маруся була веселенька, як весіння зоренька, говорлива, як горобчик, а тепер точнісінько як у воду опущена (Кв.-Осн., II, 1956, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 135.