ГОРНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Горщик. Навіть горнець свій і залізну ложку в тій самій скриньці мав (Фр., II, 1950, 86); Щербатий горнець у печі википів трохи (Козл., Ю. Крук, 1950, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 133.

Го́рне́ць, нця́, м. Горшокъ. Шух. І. 264. Найдеся купець і на діравий горнець. Ном. № 5209. Наварила горнець м’яса. Гол. ІІІ. 495.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 313.

горне́ць див. го́рщик.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146.