Про УКРЛІТ.ORG

горщик

ГО́РЩИК, а, ч. Зменш. до горщо́к. — Ой ви, дітиквіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку,Мовить баба у кутку (Гл., Вибр., 1957, 287); В кутку, на великому просторому дощаному столі, стояло кілька горщиків з якимись рослинами (Смолич, V, 1959, 551).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 139.

го́рщик = горщо́к = горне́ць (зменшені — го́рщичок, горще́чок, горща́, горща́тко; малий горщик — горня́; зменшено-пестливе — гор­ня́тко) — гончарний виріб — гли­няний посуд, у якому здавна вари­ли їжу (звичайно в печі); за давнім повір’ям, горщики добра господи­ня не лишає відкритими, особливо на ніч — у них може впасти щось нечисте; часто символізує людину, коли кажуть: «Ліпше старий гор­нець, як новий череп» (тобто ста­рий наречений, та надійний),«Горнець котлові докоряє, а оба засмальцьовані» (обидва однаково лихі); розбите горня — символ ру­їни, розбрату; дірявий горщик — марнотратник; щербатий горщик — нещаслива, невдатна людина. Горш­ки не святі ліплять (прислів’я); Не­має ні в горшку, ні в мішку (приказ­ка); Осадила, мов горщик від жару одставила (приказка); Щербатого горшка ніколи не наповниш (М. Но­мис); Хоч малий горщик, та м’ясо варить (прислів’я); Порожній гор­нець дзвенить, а повний мовчить (приказка); У неї полум’я на припіч­ку, на жару горшки й горнята (І. Нечуй-Левицький); Єсть моло­ко — буде й горнятко (прислів’я); Є в горшку молоко, та голова не влізе (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 149.

вгору