ГОРЛА́Й, я́, ч., розм. Те саме, що горла́нь. — Цить, бісові діти! — гримнув він на весь голос.. Забули статут, чортові горлаї?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 132.