ГОЛЬТІПА́, и́, ж. Збірн. до гольтіпа́ка 1; голота. Іще там єсть до півдесятка [війська], Но дріб’язок і гольтіпа (Котл., І, 1952, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 120.

Гольтіпа́, пи́, ж. соб. = Голота. Іще там єсть до півдесятка (війська), но дріб’язок і гольтіпа. Котл. Ен. VI. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 307.