ГОЛУБИ́НА, и, ж., поет., рідко. Те саме, що го́луб 1, голу́бка 1. Ой вилітає голубина з України, вироняє сизе перо на долині (Чуб., V, 1874, 131); Все ближче пісня. З-за дерев пурхнула голубина (Тич., І, 1946, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 118.

Голубина, ни, м. = Голуб. Ой вилітає голубина з України, вироняє сизе перо на долині. Чуб. V. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 306.