ГАРЯ́ЧКА, и,
1. ж. Хвороба, що супроводжується високою температурою тіла; пропасниця. Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він (Вовчок, І, 1955, 248); Тієї осені стара Кошубиха перебродила Стрий, в холодній воді дістала швидку гарячку (Чорн., Потік.., 1956, 241); * У порівн. Меле язиком, неначе з гарячки (Укр.. присл.., 1955, 18); // Підвищена температура тіла; жар. У Ради сильніша форма [кору], ніж у Зорі, і вона бідняжка лежить в великій гарячці (Л. Укр., V, 1956, 293); Син спав цілком спокійно і виглядав цілком звичайно. Суддя притулив руку до чола дитини, — гарячки не було (Мак., Вибр., 1954, 286).
◊ Бі́ла гаря́чка — гостре психічне захворювання, що виникав внаслідок тривалого зловживання алкоголем. — Довбня? Довбня? — замовив смотритель. — Був такий у білій гарячці. Здається, видужав (Мирний, III, 1954, 377); В людей, що тривалий час вживають спиртні напої, переважно горілку, спостерігається так звана біла гарячка (Наука… 10, 1958, 31); Просту́дна (роди́льна, породі́льна і т. ін.) гаря́чка — старі назви різних захворювань, пов’язаних з великим підвищенням температури. У 1801 році на Поділлі і Київщині спалахнула епідемія "простудної гарячки" (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 25); За два тижні по народженні Галини померла мати її, схопивши в злиднях через недогляд породільну гарячку (Крот., Сини.., 1948, 18).
2. ж., перен., розм. Стан великого збудження. Лише незвичайне зворушення, ота ярмаркова гарячка сього дня держала його досі на ногах (Фр., VIII, 1952, 365); Лише Оксен-пожежник, не піддавшись гарячці перевдягання, з’явився, мов на службу, у своїй бравій пожежницькій формі (Гончар, Маша.., 1959, 27); // Піднесена діяльність; напруження. Я думала, що Вам тепер, під час виборової гарячки, то і циганські діти не милі, не то що мої листи (Л. Укр., V, 1951, 41); Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131).
◊ Поро́ти гаря́чку — діяти необдумано, поспіхом, згарячу. — Тут гарячки, товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків обміркувати (Головко, II, 1957, 64); А через тиждень знов почав гарячку пороти наш сусіда. День і ніч бігав, як навіжений (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 167).
3. ч. і ж., розм. Про запальну нетерплячу людину. — Та дайте ж хоч усістися. Уже й гарячка з вас! Чи то й на війні так напирали? — спитав. Книш (Мирний, III, 1954, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 38.