ГАРЯ́Ч, у, ч., заст. Гарячий напій, зроблений з води, меду і прянощів; збитень. Дуже змерз був, а як напився гарячу, то й зігрівся (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 36.

Гаряч, чу, м. Сбитень. Дуже змерз був, а як напився гарячу, то й зігрівся. Екат. (Залюб.).

Гаряч, ча, че Краткая форма отъ гарячий. Лучче мені, моя мати, гаряч камінь їсти. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 276.