ГАДЬ, і, ж., вбірн,, діал. Гаддя. В хаті була всяка гадь.. вужі та ящірки (Сл. Гр.); Так же й ти колись любила в хорі золотом звучать. О, за що тебе убила Лютая фашистська гадь? (Тич., II, 1957, 196); * У порівн. В зболілім серці, наче темна гадь, клубились сумніви, понурі думи (Фр., XIII, 1954, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 12.