ВІСНЯ́К, а, ч., діал. Струг. З ними [гонтарями], з сокирою та вісняком на плечах, він перемандрував усі гори від Сянока аж до Микуличина (Фр., ІІІ, 1950, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 684.