ВУДИ́ЛИЩЕ, а, с., рідко. 1. Те саме, що ву́длище. Рибалка дід Гурій удень і вночі виїздив полювати на човні з вудилищем (Донч., Пісня.., 1947, 77).
2. Те саме, що вуди́ла. Я хилюся біля гаю, До півночі виглядаю: Чи не дзвякне вудилище, А чи шабля не засвище? (Мал., І, 1956, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 781.