ВОРО́ТА, ріт, мн. 1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Шевч., І, 1951, 7); При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота (Фр., VI, 1951, 27); Цукроварня маленька, будинків небагато, і величезна стіна з залізними воротами (Ю. Янов., І, 1958, 125); * Образно. А ти, галицький Осмомисле Ярославе!.. Дунайські ворота зачиняєш (Мирний, V, 1955, 271); В дротах було все поле перекопське. Розтягнувшись майже на одинадцять верст у довжину, вал перетинав перешийок від моря до моря, наглухо закриваючи північні ворота до Криму (Гончар, II, 1959, 388); // Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні. Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Довж., ІІ, 1959, 65); // Вузький прохід, по якому йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін.

∆ Тріумфа́льні воро́та — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін.

◊ Ні в тин ні в воро́та, ірон.: а) нікуди не годиться. — А мій уже давно там [на війні], — сказав Духнович, батько якого був військовий лікар.. — Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота… (Гончар, Людина.., 1960, 14); б) недоречно, не до ладу (сказати).

2. Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою. Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь… М’яч летів просто на ворота (Донч., IV, 1957, 184); Існує такий спортивний вислів: гра в одні ворота. Його можна почути, коли одна футбольна команда значно поступається силою перед іншою і не може стримати атак суперника (Веч. Київ, 14.ІІ 1961, 4).

3. анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Ворота легенів; Ворота печінки.

4. мед. Місце проникнення інфекції в організм. Той орган або ту тканину, через які хвороботворні мікроби проникають в організм, називають вхідними воротами (Підручник дезинф., 1953, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 741.

Ворота, ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 256.

воро́та (пестливе — ворі́тенька, ворі́течка, воро́тонька) —

1) в’їзд на подвір’я до господарства; брама; символізують доступ до господи, коли кажуть: «Кожні ворота для бідного заперті» або «Голий іде — ворота вузькі»; замикання воріт у весільному ритуалі перед поїздом молодого символізують готовність родини молодої її боронити (від­гук колишнього брання жінок силою з іншого роду); «ходити коло ворітечок» означає мати намір сва­татися; «відчиняти ворота» озна­чає кохати; скрипливі ворота сим­волізують пліткарство («Де ворота скрипливі, там баби сварливі і пси брехливі»); відомий звичай карати дівчат, що не зберегли честь, вима­зуванням воріт дьогтем; мастилитакож ворота або знімали й зано­сили геть у дівчат, котрі не хотіли виходити на вуличні зібрання; біб­лійна символіка: «вузькі ворота» — дорога заповітів Христових, «ши­рокі ворота» — життя серед багат­ства і комфорту, в погоні за марнославністю. Як їде господар або хто з домашніх у дорогу, не слід за­раз же за ним ворота зачиняти (прикмета); Як винесуть труну з двору, зачиняють ворота, щоб смерть не верталася (прикмета); Ворота запреш, людям писку не за­преш (приказка); Скрипливі воротонька тяженько заперти, Кого люблю, не забуду до самої смерті (пісня); Скриплять мої ворітенька, Ніхто й не причинить, — Люблю, люблю дівчиноньку, Ніхто не упи­нить (А. Метлинський);

2) небе́сні воро́та — за давніми віруваннями, брама, яку відчиняє Бог у небі, че­рез неї у Святу ніч перед Велико­днем до своїх нащадків приходять духи — душі померлих предків; че­рез ці ворота приходить на землю весна, чарівна богиня кохання Леля, новонароджені діти-душі, здо­ров’я, врожай та ін.; через ворота добрі боги несуть дари і благодаті людям; небесні ворота відчиняю­ться на магічні дії у певні дні; тоді чаклували, а також виконували певні обрядодії (див. ворота́р), за­кликаючи добрих богів сприяти людям, послати їм весну-красну, сонечко ясне, тепло й урожай; че­рез небесні ворота відходять душі померлих у вирій; улітку в спекотні дні закликали небесні ворота відчинитися, дати землі воду, а за негоди просили сонце зійти на землю;

3) Золоті́ воро́та (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 117-118.