ВМОЧА́ТИ ¹ (УМОЧА́ТИ), а́ю, а́єш і ВМО́ЧУВАТИ (УМО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВМОЧИ́ТИ (УМОЧИ́ТИ), очу́, о́чиш, док., перех. Занурювати в що-небудь рідке. В березі Сиклета вмочала полотно (Н.-Лев., IV, 1956, 214); Валя й Василь умочають куски паляниці в мед, їдять, сміються (Вас., III, 1960, 331); Підходите ви до моря, умочуєте ліву ногу й, вигукнувши — ох! — витягуєте назад (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 7); Я вмочив пальці в лампадку, що горіла в паламарці (Мик., II, 1957, 150).

ВМОЧА́ТИ² див. умоча́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.