ВМ’Я́ТИЙ ¹ (УМ’Я́ТИЙ), а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до вм’я́ти¹. Цілий кущ павиних вічок був розчавлений і вм’ятий у грунт (Смолич, II, 1958, 112).

ВМ’Я́ТИЙ² див. ум’я́тий ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.