ВИЩИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЩИРИТИ, рю, риш, док., перех. Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу відкривати, показувати (зуби). Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80); * Образно. Риплять підвалини старого віку, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Кач., II, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 547.

Вищиряти, ря́ю, єш, сов. в. вищирити, рю, риш, гл. = Вишкіряти, вишкірити. Вищирив зуби, як циганські діти до місяця. Ном. № 12637. Вищирив зуби, як печене порося. Ном. 12637.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 202.