ВИ́ШЕННЯ, я, с., збірн., рідко. Вишневі дерева. Коло білої хатки червоніє рясне вишення чи високий кущ калини стріху підпирає (Вовчок, І, 1955, 11); Під гору — чийсь город, вишник, присадкувата хата під залізом. Попід вишенням до Ворскли — стежка (Вирган, В розп. літа, 1959, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 540.